Спочатку я думав, що це буде документальний фільм. Але, виявилось, що більше подорож блогера на українську антарктичну станцію. Хоча треба віддати належне, ця подорож не просто забаганка, мовляв "я так хочу", а більше щоб показати, як саме і чим живуть наші дослідники. Ну і звісно ж трішки цікавих фактів, як про саму станцію, так і про пінгвінів (куди ж без них). Хоча мені б хотілося більше цікавих фактів як про станцію. так і про саму Антарктиду.

Загалом знято досить гарно. Але є й осад,  бо наші хочуть там бути (я про політиків), а належо фінансувати та розвивати ні. Таке відчуття, що для галочки, а люди, що там працюють, роблять гарну справу (ну принаймі я хочу в це вірити).

Та все одно я раджу подивись цю стрічку, вона знята дуже гарно.

В мене є свої маленькі традиції. Одна з них  кожного 2-го лютого дивитись фільм "День Бабака". Не сказати, що фільм досить таки  гарний, але його сюжет ну дуже класний. Принаймі мені.

Головний герой потрапля в пастку петлю часу. І до поки він намагається зрозуміти що до чого, проходить купа часу. Це що стосується сюжетної лінії.

А от сама суть! Особисто для мене, це як шанс навчитись багато чого, та встигнути (привіт прокрастинація). Чим саме й починає займатись головний герой.

На полиці купа книжок, хочеться навчитись багато чому, але розумієш, що потрібно виокремлювати головне зі всього, бо як кажуть життя швидкоплинне. А якщо це стосується ще й професійної діяльності, то, або потрібна сила силенна часу, або ти повинен буди супер генієм, щоб осягнути неосяжне. А що зробили б ви, якби у вас був такий шанс?

Приємного перегляду.

Це фільм про працівника одного з натуралістичних журналів під назвою "Life". Головний герой живе звичайним буденним життям, має свої страхи та бажання. То ж одного разу, він втрачає, як йому здається, важливу річ, від якої може залежати його робота, яку він любить. Також на цьому тлі, висвітлюється страх кожного підлітка, хоч головний герой і не підліток, такий як - підійти та привітатись з дівчиною, яка тобі подобається.

Але це не головна ідея фільму! Головна ідея полягає в тому, що не слід боятись робити щось, бо життя швидкоплинне, і все що у вас є - це час! І як казав один мій знайомий, він біжить, і його не повернути.

Після перегляду цього фільму, ви скоріш за все замислитесь, про цінність часу, про те, що ви відкладаєте на потім. І мабуть в багатьох хоч раз була думка, що загадати майже нічого. Особливо зараз, війна руйнує плани, і гарних ємойцій не так багато лишається. Особисто я, багато чого мушу відкладати, на час, коли закінчиться війна =(

Цей фільм я переглядаю вже напевно 5-й раз, і можу сказати, що він входить до списку моїх улюблених фільмів. То ж приємоного перегляду!

Живіть просто, і просто живіть! (с)

Вчора ввечорі переглянули з дружиною цей фільм. Враження гарні. Гра акторів, сюжет, все добре, хоча є й деякі ляпи (куди ж без них).

То ж про все по порядку. Головний герой Чарльз, працює в IT відділі ЦРУ як криптограф, одного разу його дружина поїхала до Лондону в справах, але була вбита терористами під час теракту. Паралельно з цим Чарльз дізнається, що високопосадовець з ЦРУ причетний до низки незаконних дій та терактів (блін майже як у нас). За досить короткий час, він знаходить вбивць своєї дружини, але ці ж посадовці відмовляються їх арештовувати чи знешкоджувати. І саме тут головний герой вирішує взяти справу в свої руки і помститись за дружину. 

Але є одне но, він досить скута людина, і буль офісний працівник, ніж оперативний співробітник! І більшість не вірить в його спроможність.

Стосовно ляпів, то я як IT-вець можу сказати, що розшифрування даних може займати не один день, а в фільмі показано, що це досить швидки. Ну воно може й так, але якщо є величезні обчислювальні потужності, чого в фільмі не показано. Далі в них є така собі таємна звукоізолювана кімната, як я зрозумів для роботи з чутливи даними, але чомусь туди можна зайти і вийти з інформацією без всліяких перешкод о_О

Все, що далі, ви подивитесь самі якщо захочете.

Здебільшого, головна тезі фільму "лише ви знаєте, на що саме ви здатні, щоб хто не казав", так, саме таке враження. Ви певно помічали, що можете зробити те, що ніколи не робили, якщо того вимагають обставини, а потім дивувались, мовляв "ого, а я здатний на багато чого". То ж вірте в себе, довіряйте собі, та не слухайте нікого, лише ви знаєте на що ви здатні!

Сьогодні хочу запропонувати всім охочим до перегляду фільм "Герой момоволі". Це фільм про те, як головний герой був ніким, до поки через свої страхи, він не збрехав, що хворий на рак. Тут і почались його пригоди.

Дивно, але якщо так поглянути, то так і є, в більшості випадків на роботі нас не завжди помічають, лише коли з нами щось трапляється, або робота не зроблена. Для когось це нормально, але більшість хоче уваги та визнання, і як звучить фраза "людина хоче кімось бути, та чимось володіти", бо саме вона підходить під такі ситації. В контексті ж стрічки, герой прагнув щоб його помічали, та визнавали його досягнення. Але чи на справді, це те що йому потрібно?!

В контексті ж реального життя майже все так само. Наприклад ми хочем уваги до себе в тій чи іншій мірі, визнання своїх досягнень замість знецінення. Особливо в суворих реаліях війни, коли в тебе вже немає вибору і ти змушений миритись зі всім лайном, що відбувається....... Хоча насправді достатньо і простих слів типу "ти молодець, в тебе все чудово вийшло".

Це один з небагатьох фільмів, який викликав в мене яскраві ємоції, його досить леко дивитись не дивлячись на сюжет. То ж я раджу вам його переглянути, якщо ви ще не дивились його.

P.S: так сталося, що мій гарний товариш захворів на рак шлуку =( То ж якщо ви маєте змогу йому допомогли, то буду вдячний, вся необхідна інформація в лінку, допомогу можна наліслати сюди: https://send.monobank.ua/jar/8drrZDkTCU