В більшості мов світу, дослівний переклад "Умамі" - це приємний смак (пікантний смак). Але якщо з точки зору філософії, то його можна перекласти як "Смак життя".

Сьогодні я хочу порадити вам фільм саме під назвою "Смак життя" (Umami). Він вартий кожної хвилини (принаймі для мене). Враховуючи акторів в головних ролях, таких як Жерар Депардьє, П'єр Рішар та інші, одне це вже говорить, що буде добре кіно.

А якщо взяти до уваги ще й глибинний сенс цього фільму, де втомлена від буденності людина втратила смак до життя, то це вже інший ефект! Бо в нашому житті зараз багато чого відбувається як глобально, так і в особистому. Бо в мене окрім війни, ще й постійні чвари в робочому просторі, і ти відчуваєш, що вже втомлений до стобіса від усього, і ні це не вигорання на роботі.

Переглядаючи цей фільм, ти мимоволі ловиш себе на думці, що інколи незнайомі люди, можуть допомогти тобі більше, ніж рідні, чи ті, хто назива тебе своїм другом. А нам всім так невистача простих моментів радості, того самого "Умамі". То ж як казав один блогер "Живіть просто, і просто живіть".

Приємного перегляду.

Я мабуть вже писав в різних постах, що черех хайп ШІ, про нього говорять всі з кожної праски. І принципі як інструмент він себе виправдовує, та багато в чому полегшує роботу, але й створює проблеми в одноча. Та сьогодні ми не про це.

Цього разу хочу порадити вам фільм "Милосердя". Цей фільм про те, що може бути, якщо ШІ буде виконувати роль судді (і ні не в спорті). З одного боку він безпристрастний, та може проаналізувати набагато більше ніж людина. А з іншого, його можна взламати, підпортити набори даних. Але якщо уявити собі таку ідеальну систему, де всі негативні фактори можна виключити, і припустити, що він може виконувати просто свою задачу, то гадаю не так би все було погано. Наприклад у нас судова система без присяжних, де одна людина приймає всі рішення, а як відомо люди не ідееальні, і можуть помилятись.

З чого ж почати. Ну давайте з того, що це фантастика про майбутне та штучний інтелект. Це цікаво, бо зараз з кожної праски тризвонять про штучний інтелект (Ai або ШІ). про те як він може змінити диття, та що він захопить світ.

Ну в цьому аніме десь приблизно так, але світ не реальний, а цифровий. Бо людство розділилось на тих хто живе в цифровому світі буквально, та тих хто залишився на землі. Цей поділ стався внаслідок колапсу на Землі.

Щоб не спойлирити, я не буду переповідати сюжет, але скажу, що це аніме вате перегляду.

на останок скажу лиш, що багато хто з людей гадає яким буде їх "потойбічне життя", або хоче вірити в те що воно існує, або віть в це, ще й гада що забере з собою свое набуте майно (я називаю це "Культ Фараона"). Нам хочеться щоб ми жили нескінченно довго, але все має свій кінець. Хоча життя в якості цифрового аватара, як це подають в аніме, мабуть цікаво.

Приємного перегляду.

Спочатку я думав, що це буде документальний фільм. Але, виявилось, що більше подорож блогера на українську антарктичну станцію. Хоча треба віддати належне, ця подорож не просто забаганка, мовляв "я так хочу", а більше щоб показати, як саме і чим живуть наші дослідники. Ну і звісно ж трішки цікавих фактів, як про саму станцію, так і про пінгвінів (куди ж без них). Хоча мені б хотілося більше цікавих фактів як про станцію. так і про саму Антарктиду.

Загалом знято досить гарно. Але є й осад,  бо наші хочуть там бути (я про політиків), а належо фінансувати та розвивати ні. Таке відчуття, що для галочки, а люди, що там працюють, роблять гарну справу (ну принаймі я хочу в це вірити).

Та все одно я раджу подивись цю стрічку, вона знята дуже гарно.

В мене є свої маленькі традиції. Одна з них  кожного 2-го лютого дивитись фільм "День Бабака". Не сказати, що фільм досить таки  гарний, але його сюжет ну дуже класний. Принаймі мені.

Головний герой потрапля в пастку петлю часу. І до поки він намагається зрозуміти що до чого, проходить купа часу. Це що стосується сюжетної лінії.

А от сама суть! Особисто для мене, це як шанс навчитись багато чого, та встигнути (привіт прокрастинація). Чим саме й починає займатись головний герой.

На полиці купа книжок, хочеться навчитись багато чому, але розумієш, що потрібно виокремлювати головне зі всього, бо як кажуть життя швидкоплинне. А якщо це стосується ще й професійної діяльності, то, або потрібна сила силенна часу, або ти повинен буди супер генієм, щоб осягнути неосяжне. А що зробили б ви, якби у вас був такий шанс?

Приємного перегляду.